Про абстрактні настільні ігри

 Про абстрактні настільні ігри

А абстракція — це що?

“Абстрагуйся від новин”, “Прокачай абстрактне мислення”, “Ота картина — суцільна абстракція!” — ці та подібні фрази чуємо ми часто і повсюдно. Але чи знаємо ми, що ж це таке “абстрактний”, чи розуміємо ми поняття до кінця? Ось сьогодні й спробуємо розібратися, взявши за приклад таку побутову річ як абстрактна настільна гра.

Насправді, я страшенно люблю абстрактні настільні ігри. Це найдавніший і найзрозуміліший ігровий жанр, який придумало людство. В абстрактні настільні ігри грали царі, купці, шамани, фараони, мореплавці, в загальному, багато хто. Простий люд теж грав, коли не був зайнятий пошуком або виробництвом їжі.

Так, розмірковуючи про стародавню історію ігрової людської діяльності, мимоволі в голові виникає питання: а навіщо взагалі люди грають? Тоді та зараз. Навіщо це? А відповіддю буде ось те, одночасно зрозуміле і незрозуміле слово в шапці до цього посту — абстракція. Люди створили ігри для моделювання абстрактних ситуацій і переживання важливого досвіду, який в житті в конкретних ситуаціях отримати було б неможливо.

З латинської abstractio означає теоретичне узагальнення, позбавлення від несуттєвих якостей, сторін і зв’язків предмета. Абстрагування — це процес теоретичного узагальнення. Протилежним до абстрактного поняття буде конкретне поняття.

Щоб краще усвідомити, про що йде мова звернімось до шахів — найвідомішої абстрактної настільної гри на планеті.
Як ми знаємо, в шахах є така фігура як король. Якщо у будь-якої людини запитати про те, чим є шаховий король ми почуємо, що це: малорухлива фігура, ходить на одну клітку в усіх напрямках, важлива і вимагає захисту, а її втрата означає кінець гри. Так ось, шаховий король — це абстрактний образ реального монарха. Ті якості, якими наділили короля в шахах притаманні практично будь-якому королю в людській історії: вимагає захисту, від нього залежить життя (гра), може атакувати на малій дистанції та до нього важко підступитися.

Шахи

На противагу обрізаному по всіх параметрах, абстрактному образу, поговорімо про конкретного короля, наприклад, про Людовіка XIV. Що про нього відомо? Та багато чого: французький наслідний король з довгими темними волоссям, який правив в такий-то період, посварився з церквою, зміцнив армію, прославився за багато-багато різних справ … і так далі й тому подібне.

У конкретного короля, всупереч абстрактному, буде величезна кількість якостей, зв’язків і параметрів, як істотних так і не дуже. Конкретний король був один такий неповторний, але якщо взяти велику кількість різних королів і спробувати виділити загальні для всіх них риси, рано чи пізно ми прийдемо до образу абстрактного короля — того, якого ми спостерігаємо в шахах.

Якщо з вищеописаного вийшло трохи прояснити, що ж таке абстракція, саме час заглибитися в тему абстрактних настільних ігор. Тож рухаємося далі.

Історія і сенс абстракцій давнини

Найдавнішою настільною грою вважається єгипетський Сенет, що існував 6000 років тому. Як і всі ігри аж до 20 століття, вона була абстрактною. Однак, до наших днів її ігролад так і не дожив, в чому була суть гри та призначення, ми не знаємо напевно, тому краще пропустити етап єгипетської ігрокультури та сфокусуватись на східній абстрактній грі Го.

Партія в Го

Го (ще її називають Вейци або Бадук) з’явилася близько 4000 років тому на сході й грається з мінімальними змінами в правилах до нинішнього часу. Дошка складається з 38 пересічних ліній, на які потрібно виставляти чорні або білі камінці. Здавалося б: два типу каменів і дошка — ну що в такій грі може бути цікавого?

Зовнішній вигляд цієї гри якраз найчистішим чином видає її абстрактну схильність. Дошка символізує територію, а камінці — солдат двох армій, які борються за те, щоб відхопити собі більше ігрової землі. Однак, з таким же успіхом на ідею цієї гри я могла б натягнути й менш тривіальну історію. Наприклад: флотилія чужинців і людська імперія намагаються розділити галактику, гобліни та гноми борються за гору з корисними копалинами, Вася Омельченко і Муся Малініна ділять пісочницю, тому що Вася грається машинками і йому потрібно місце для маневрів, а Муся уявляє тропічні ліси для своїх динозавриків. На те вона й абстракція, щоб дати можливість вкласти в гру той контекст, який гравець хоче вкласти — сформулювати і відрефлексувати ті проблеми, які важливі саме для нього.

Ігрове поле

Ось і виходить, що Го і шахи залучають людей. Кожен бачить в їх абстрактній природі щось своє індивідуальне. Пам’ятаю, як відвідуючи курси по грі в Го (у нас їх ведуть в україно-японському центрі) нам розповідали про те, що занадто активною атакою можна змусити суперника закритися, і так надійно, що цей фланг вже не пробити у майбутньому. А ось якщо відкритого бою не вести і підступати здалеку, і відвертати увагу на інші зони — найімовірніше противник і не помітить, як то слабке місце буде атаковано, та ще й з підтримкою.

Цей принцип я намагалася раніше використовувати в житті, коли працювала у великій корпорації — я вчила себе, наприклад, не висловлювати ідей що з’явилися випадково — керівник міг знайти в них мінуси і другого шансу для їх презентації мені б не дали. Перед тим, як зробити пропозицію я розглядала ідею з усіх боків, знаходила слабкі сторони і тут же шукала для них захисні аргументи, намагалася зробити WOW-презентацію і показати максимум так, щоб у керівника не залишалося жодного шансу мене не похвалити. Я атакувала та вигравала партію.

Грою абстрактних смислів можу також назвати гру Шьогі — японські шахи. Оскільки японці — це нація охоронців традицій, ігрова сфера там сповнена особливих якостей і має неперевершене смислове напилення. Шьогі — японські шахи — існують з 11 століття. На цей час в них грає близько 20 мільйонів людей, а в Україні, до слова, є офіційне представництво японської федерації шьогі (Shogi Dojo).

Зовнішній вигляд цієї гри сильно відрізняється від сучасних шахів. Японці акуратно бережуть на фішках ієрогліфи і не бажають змінити їх на більш зрозумілі схематичні знаки, які дозволили б знизити поріг входу в гру для іноземців. І ось тут вже з абстракції починають проступати смислові нитки: хочеш грати — вчи нашу мову, пізнавай нашу історію. Навколо шьогі витає величезна кількість прислів’їв і приказок, які ніби як стосуються гри, але можуть бути так само перенесені і на реальне життя.

Ось деякі з них:

  • Рання втеча коштує 8 темпів;
  • Маленький пролом змусить осісти все судно;
  • Бери дві фігури за одну;
  • Без золота немає захисту;
  • Кінь який вистрибнув далеко — здобич пішака;
  • Важливе поле суперника — це і ваше важливе поле;
  • Перемога буває схожою на диявола;
  • Результат боротьби вирішує удача;

Дуже схоже на те, що ми спостерігаємо кожен день — чи не так? А все тому, що конкретні життєві ситуації зібрані в абстракції і можуть програватися на дошці.

Якщо пробігтися по стародавньому світу, заглядаючи в усі регіони, де проживали люди ми будемо знаходити дошки, фігури, карти абстрактних настільних ігор. Це і Млин, в яку грали вікінги, і турецька Тавла (у нас це Нарди), це буддійська Ліла, європейський Бридж, гра міста Ур і давньоєгипетська Шен, африканський Калах та багато інших.

Зараз кожен рік по світу відкривають в середньому 1-3 нових гри під час археологічних розкопок, отже древні грали багато і активно. Рівньохонько як і ми.

Абстрактні настільні ігри зараз

Дивовижне розмаїття настільних ігор теперішнього часу, здавалося б не залишає місце древнім безликим сухарям з дошкою. І, тим не менш, кожен рік з’являються абстрактні настільні ігри з новими ігроладами, які завойовують популярність серед всіх вікових шарів гравців.

Шедеврами ігрової думки особисто я вважаю серію ігор GIPF. Перша гра серії з однойменною назвою з’явилася в 1994 році, а після неї світ побачили TAMSK, ZÈRTZ, DVONN, YINSH, TSAAR, PUNCT, LYNGK. Всі ігри під авторством Кріса Бурма — це твори абстрактного мистецтва: кожна з них мимоволі направляє розум до якоїсь з життєвих філософських тем: TAMSK — гра часу, YINSH — гра змін, DVONN — гра коренів, PUNCT — гра зв’язків. Кожна з них — всього лише фішки та дошка, але у кожній демонструється так багато важливого. Всі ігри — на двох, мовчазні й величні — тут немає місця порожнім діалогам, тільки логіка, чистий розум і урочистість абстрактної думки.

Ігри з серії GIPF

Azul — гра-милота останніх років. Гравці збирають кольорові плитки за певними правилами й намагаються заробити максимально можливу кількість очок. Також не так давно вийшла прекрасна Sagrada, де компонентів вже трохи більше (там є і картки, і куби), але вона все ще відноситься до абстрактних.

Багато хороших ігор також випустила компанія Gigamic. Серед них: Quoridor — де гравцеві потрібно побудувати оптимальний тунель і балансувати між бажанням будувати й бажанням заважати противнику, Quatro і Quixo — сучасні хрестики-нулики, Pylos — гра переходить з 2D в повноцінне 3D, де будувати можна і вшир і вгору.

Як не дивно, але багато карткових ігор також відносять до абстрактних — це і стек ігор з європейською колодою карт, це і японська Кой-Кой, що грається колодою ханафуда, а деякі ігроведи до абстрактних відносять навіть такі ігри з картами як Домініон, 7 Чудес, інновацію і Magic the Gathering! Мимоволі починає здаватися, що велика частина відомих сучасних ігор належить до абстрактних і в цілому, якщо поміркувати, так воно і є. Відрізняється лише глибина абстракції та чистота ігрових елементів від їх особливих якостей.

Тераформування Марса (локалізація Кілогеймс) демонструє спрощену версію реального тераформування червоної планети, а спрощене — це частково абстраговане. Будь-який єврогейм — це абстракція на описану ситуацію, будь то енергостанція в грі Енергомережа, будування міста в Machi Koro або розвертання заводу по змішуванню фарб у Fun Factory.

Висновок — всюди абстракції, а в іграх цього найбільше. Саме тому кажуть, що ігри вчать життю, його основам і правилам. Там на ігровій дошці не окремий новий світ, а абстракція того, що ми бачимо перед собою, реальний та динамічний, з тими ж взаємодіями й уроками, відносинами й закономірностями.

Де пограти?

Абстрактні настільні ігри є майже у кожному ігровому клубі країні. Єдиний тип ігрових клубів, де їх не буде — це, мабуть, що НРІ клуби (настольно-рольові), де основу діяльності складають історії, діалоги, конкретні ситуації та спілкування. У Dungeons and Dragons ігрові ситуації здебільшого конкретні, а не абстрактні.

У Києві є Ігромаг, Гекс, Нора, СBGames, Lucky Quest, BroGames, Cucaracha Game Club, Клуб 23 від Ігродолу, тощо. У коментарях можете поділитись місцями з ваших регіонів, де можна пограти в абстрактні настолочки. Також, є місця, де грають у класику за інтересами. Наприклад, є багацько клубів шахів, особливо для дітей — майже у кожному ЦДЮТ. В Ukrainian Shogi Dojo можна безкоштовно пограти у японські Шьогі, а в славетну Го можна пограти у клубі Супутник від Федерації Го. Все це після карантину, звісно 🙂


Автор статті: Ольга Федіна, психолог, геймдизайнер, популяризатор настільних ігор

Сторонній автор

Related post

1 Comment

  • Дуже цікавий текст, наштовхнув мене на серію думок.

    По суті своїй, ігри – засіб спілкування між людьми. Хороші ігри дають гравцям можливість виразити себе, порозумітись між собою, це – спосіб невербальної комунікації, мистецтво в широкому розумінні цього слова. Тільки якщо, наприклад, в танці людина виражає себе, а всі інші можуть споглядати, то гра – комунікація строго між її учасниками.
    Звісно, є ігри і на одного, але їх теж можна при бажанні підігнати під цю систему. Цікаво було б почитати про аналіз ігор з такої перспективи 🙂

    Також, в статті були згадані сильні сторони ігор як абстрагування реального світу. Мені цей пункт здається неочевидним, тож я був би дуже радий почитати детальніший аналіз на цю тему. Наприклад, довгий час мені важко було змиритися, що існує книга про використання принципів Го в бізнесі та житі загалом, адже без грунтовного обгрунтування це виглядає трохи притягнутим. Ідея “гра – абстракція реального світу” – хороший перший крок до розуміння цього, тому я думаю, що цю тему можна розвити детальніше, ще на декілька постів🙂 Особливо цікаво було б почитати думки автора про обмеження такого абстрактного моделювання. Все-таки абстрактні моделі по дизайну не передають нюансів, тому до використання ігрової мудрості в житті треба підходити дуже виважено.

    Зрештою, я мало знаю про настільні ігри, тому подібний аналіз від когось, хто знає, про що говорить, був би дуже цікавим читанням.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *