Нещодавно був учасником партії у Dungeon Lords. І, дідько, це одна з найемоційніших ігор, які мені пощастило зіграти. Я не дуже уявляю, як її описувати, не використовуючи ненормативну лексику. Я там зірочками замалював, але все одно попереджаю, що матюки в тексті є.

Отже, ми усі лорди підземель. Ну… не зовсім. Ми хочемо стати лордами. А для цього треба скласти іспит - два роки керувати підземеллям. Під час партії нам потрібно буде розбудовуватися, наймати нових робітників та охоронців, годувати їх, будувати усілякі кімнати та платити мито податковій з організації об’єднаних лиходіїв (назву я вигадав, як було в оригіналі, не пам'ятаю). Усе це можна буде робити, відправляючи своїм менеджерів на певні місця на ігровому полі. О тааак, це міплплейсмент.

Цікавинка полягає у тому, що завдання, на яке піде менеджер, ми обираємо заздалегідь. А потім ще обираємо куди підуть другий та третій менеджери. Після цього усі гравці відкривають заплановані завдання та по черзі розставляють своїх менеджерів на полі. Місць на кожному завданні по три. Гравців чотири. Якщо усі четверо забажають робити одне й те саме, останній лишиться ні з чим. Також важливо, яким твій менеджер прийшов на це завдання. Найчастіше саме другий менеджер отримує найкращі плюшки за найменшу ціну (а подекуди й безкоштовно). О тааак, це гра про чергу.

Усього ми можемо виконати 3 дії за хід, протягом року буде 4 таких ходи. Тут ще дуже цікаві описи усіх цих дій. Наприклад отримання їжі. Перший менеджер приходить у село і каже: дайте їжі. Селяни йому відповідають: ноу проблем, давай бабло. Гравець платить монету і отримує 2 жетони їжі. Другий менеджер приходить в село і каже: дайте їжі. Селяни йому відповідають: вибачай, попередній купив все, що було, нічим не можемо допомогти. Менеджер відбирає рештки їжі у селян за допомогою сили та залякування. Гравець отримує три жетони їжі та підвищує свій рейтинг злості (це, до речі, погано). Третій менеджер приходить у село і каже: дайте їжі. Селяни плачуть і бідкаються, бо в них і так забрали вже все, вони не знають що їм самим їсти. Менеджер розводить руками, спалює село та забирає коштовності і їжу (напевно самих селян). Гравець піднімає свій рейтинг злості на цілих два пункти (ААААА! Тікай з городу, тобі хана!!!) та отримує 3 жетони їжі й одну монету. Четвертому менеджерові, звісно, вже нічого не лишається, бо замість села - попелище.

Також ми можемо:

• робити добрі справи (знижувати рейтинг злості),
• копати нові коридори в підземеллі (у кожного гравця власне підземелля з власними коридорами),
• добувати золото (тільки в коридорах власного підземелля),
• будувати кімнати на місці вже існуючих коридорів (одні кімнати дозволяють добувати ресурси, інші дають бонуси в бою (о тааак, тут є бої), треті дають переможні бали),
• наймати гоблінів (саме вони можуть копати коридори, добувати золото та робити певні дії в кімнатах, чим більше гоблінів, тим більше вони можуть зробити),
• наймати монстрів для охорони підземелля,
• купувати пастки для героїв.

А тепер найцікавіше. Наприкінці кожного року до вас прийде геройське паті з трьох персів, які наваляють вам, бо нема чого тероризувати околиці. Ні, не можуть наваляти, а саме наваляють. І ось це - найцікавіше у грі.

Оскільки це звичайнісіньке євро, про те, хто може до нас прийти, ми знаємо заздалегідь. І коли відкриваються перші 4 перса (кожному гравцеві по одному), ти сидиш такий і думаєш: прокляття, мені реально нічим його валити. Ні, звісно, це я жартую. Насправді ти думаєш: АААААА…. АААААА…. С**А Б***Ь… АААА... МЕНІ П*****Ь Н***Й… ААААА!!!!!!! Я знаю, бо я саме так і думав. Всі ми так думали. А через надлишок емоцій - думали вголос. Протягом року ви так думатимете тричі. А потім три героя прийдуть руйнувати ваше виплекане підземелля.

Тепер трошки про рейтинг злості. Тут важливо зазначити, що герої відрізняються один від одного. Одні вміють чаклувати, інші хілєри, треті танкують, четверті знешкоджують пастки. Так от, найслабший герой йде до того, в кого найнижчий рейтинг злості. Найсильніший герой дістається найзлішому лорду підземель. Але і це ще не все. Якщо перетнути певну межу, до вас прийде паладін. Додатково до тих трьох. Паладін дуже крутий, він вміє все, в нього купа життів і взагалі це який треш, а не перс.

Додаткова біда в тому, що в цій грі доволі складно набирати охоронців щоходу. Тобто за перший рік ви наймете двох монстрів. Трьох, якщо пощастить. Героїв три, монстра два. Монстри зазвичай не вбивають героя з одного удару, навіть одного не вбивають. А зробивши один удар монстр каже, що він змучився, і йому час відпочивати, і взагалі йому стільки не платять. Ну тобто… ммм… все реально дуже погано. А ще монстрам треба платити ЗП, інакше вони підуть. А звільнений монстр іде в найближе село і зриває там злість на місцевих мешканцях, що погано впливає на вашу репутацію (підвищує рейтинг злості).

Це дуже кризова гра. Вам не вистачає робітників, щоб добувати ресурси, вам не вистачає ресурсів, щоб наймати робітників, вам не вистачає дій, вам не вистачає сили, щоб подолати клятих героїв, вам не вистачає абсолютно нічого. І при цьому постійно стається якась халепа. Я от наприклад розставив комбу з монстрів та пасток, щоб завалити хоча б паладіна (так, як справжній ситх, я не дуже слідкував за своїм рейтингом і окрім найсильнішого паті мені дістався ще й паладін). Знаєте що скастували ці довбані герої? Перетворили мого демона з атакою 7 на вівцю з атакою 1. У паладіна 8 ХП і він на 6 хіляється! А мій атакер проніс тільки 1 демаг! ААААААААА!

Паладіна я все ж завалив. Бо насправді це євро, а отже навіть у бою можна прорахувати оптимальний варіант у даній ситуації і підземелля все ж моє. Тому кілька комбінацій з пасток та решти атакерів зробили своє діло. І руїни мого підземелля навіть зайняли друге місце в загальному заліку.

Коли ми грали, хлопці повмикали пульсоміри на своїх фітнес-браслетах. Ближче до кінця року (битви з героями) пульс підскакував до 120 ударів за хвилину. Уявляєте? 120 ударів за хвилину сидячи за столом і дивлячись на ігрове поле в мультяшному стилі. Яка ще гра дасть вам такий викид адреналіну на стільчику?

Насправді Dungeon Lords - серйозне євро з гарантованим паралічом аналізу. Також це дуже кризова гра. Надзвичайно кризова. Окрім того цікавою особливістю є те, що погано всім. Зазвичай буває так, що один або два гравці в шоколаді, а хтось протупив або не вміє грати, і в нього все дуже погано. Тут все дуже погано у всіх. Завжди. І питання лиш в тому, в кого гірше.

Ця гра не прощає помилок. Аналізуючи партію вже зараз, я розумію, що в мене була вся інформація, щоб зрозуміти, що кастувати будуть якусь діч саме на монстрів. Я цілком міг уникнути прокляття з перетворенням монстра на вівцю. В мене була пастка, що відміняє магію, в мене була пастка, що відміняє хіл, я міг просто не виставляти монстра в першу кімнату, або виставити двох, щоб на вівцю перетворився хтось слабший. По суті, якби я не тупив, то вальнув би паладіна разом з усім паті. Але гра дуже кризова і дуже емоційна. Саме через постійне відчуття неминучої дупи я нервувався і робив помилки, які б ніколи не зробив у звичайному євро.

Але якби Dungeon Lords не була такою кризовою і емоційною, вона б нізащо мені не сподобалася. Бо у цій грі мене зачарував саме вир емоцій, адреналін замість крові і жах в очах опонентів на кожній новій події, триповерхові мати та намагання повиривати собі волосся від відчаю. Прикольно, до речі, описувати стан опонентів, сам то я гойдався на стільчику, сховавши обличчя в долонях, та невпинно повторював як мантру “Що робити, що робити, що робити...” в значно більш нецензурній версії, звісно ж. Тобто типова паніка. Ось чому ця гра така особлива. Ніколи не відчував нічого подібного за ігровим столом. Це надзвичайно! Ван лав! Хочу ще.